Історія Бермудського трикутника

Вперше про «таємничі зникнення» в бермудському трикутнику згадав кореспондент Associated Press Джонс, в 1950 році він назвав цей район «морем диявола». Автором словосполучення “бермудський трикутник “прийнято вважати Вінсента Гладісса, опублікував у 1964 році в одному з журналів, присвячених спіритизму , статтю «Смертоносний бермудський трикутник».

Наприкінці 60-х і початку 70-х років XX століття стали з’являтися численні публікації про таємниці бермудського трикутника. В 1974 Чарльз Берлиц опублікував книгу «Бермудський трикутник», в якій були зібрані описи різних таємничих зникнень в цьому районі. Книга стала бестселером, і саме після її публікації теорія о загадкових властивостях бермудського трикутника стала особливо популярною. Проте, було показано, що деякі факти в книзі Берлица викладені невірно. У 1975 році Лоуренс Девід Куше опублікував книгу «Бермудський трикутник: міфи та реальність», в якій він спробував довести, що нічого надприродного і таємничого в цьому районі не відбувається. Ця книга заснована на багаторічних дослідженнях документів і бесідах з очевидцями, які виявили численні фактичні помилки і неточності в публікаціях прихильників існування таємниці бермудського трикутника. Географія бермудського трикутника.

Вершинами трикутника є Бермудські острови, Пуерто-Ріко і Майамі на Флориді. Однак ці кордони не розглядаються занадто пунктуально. Прихильники існування таємничого бермудського трикутника добре розуміють, що в даному випадку з його меж виключається досить важлива акваторія на північ від Куби і Гаїті. Тому трикутник самими різними способами коригують: деякі приєднують до нього частину Мексиканської затоки або навіть весь затоку повністю, інші – північну частину Карибського моря.

Багато хто продовжує бермудський трикутник на схід в Атлантичний океан аж до Азорських островів, окремі надто завзяті голови з радістю відсунули б його кордон ще далі на північ. отже, бермудський трикутник не є строго обмеженою географічною областю, як, скажімо, Бенгальська затока або Берингове море. Якщо ж ми будемо наполягати на класичному трикутнику, обмеженому трьома зазначеними вершинами, то врешті-решт переконаємося, що майже половина всіх таємничих зникнень, якими так прославився трикутник, в нього не ввійде. Деякі з цих випадків відбулися далеко на сході в Атлантиці, інші, навпаки, в смузі вод між трикутником і узбережжям Сполучених Штатів Америки, треті – в Мексиканській затоці або в Карибському морі. Площа бермудського трикутника в його класичних кордонах між Бермудськими островами, Маямі на Флориді і Пуерто-Ріко складає трохи більше 1 млн. км2. Це солідна частина океану і відповідно морського дна атмосфери над океаном.